Шкарпеткожери повертаються Книга 2 Павел Шрут Школа

Шкарпеткожер Хихотунець вирішив податися на пошуки своїх батьків аж до самої Африки. Які тільки пригоди не спіткали його там! Він вскочив у діжку з водою, мало не попався у мисливську пастку, вирвався з лапищ тамтешніх шкарпеткожерів, задурманився пахощами підступної шкарпеткожерної квітки, допоміг визволити своїх побратимів із палацу сера Шкарпюка, та найголовніше — зустрів гарненьку шкарпеткожерку Каву. А вдвох їм уже нічого не страшно!

Шкарпеткожери – загадкові й добрі створіння, які полюбляють шкарпетки. Як полюбляють? Апетитно, дегустуючи, насолоджуючись кожним відтінком смаку. Тобто вони їх їдять. Може, ваші розпаровані шкарпетки теж упали в око одному чи й не одному шкарпеткожеру й тепер ви не можете їх знайти? Принаймні я сподіваюся, що з моєю теплою, синьою, рідною шкарпеточкою саме це й трапилося, і так вона не загинула безславною смертю. Важливо, що шкарпеткожерство, як і будь-яка високоорганізована спільнота, має свої тонкощі суспільства. Наприклад, є вчені, які серйозно вивчають феномен шкарпеткожерства. Але не завжди з позитивною метою. Є шкарпеткожерські банди, і це зовсім не кумедно, як спершу може видатися неосвіченим і шкарпеткожеронепосвяченим. Є й родини шкарпеткожерів, як же без них! І є історії кохання шкарпеткожерів… Історії звитяги… Історії сорому… Тобто цих оповідей може вистачити на своєрідний шкарпеткожерський фольклор. А ви усміхалися: шкарпеткожери, шкарпеткожери, що воно таке. Хм, усе серйозно! «Шкарпеткожери повертаються» — друга книга трилогії Павела Шрута й Ґаліни Міклінової. У продовженні історії Хихотунець опиняється в Африці, потрапляє до рук дивного вченого, який не з найкращими намірами збирає шкарпеткожерів Африки. Проте не тільки на Хихотунця чатують пригоди, а й на Раміка, Туліка й Ножаку Дедерона. Так, виявилося, що останній усе ж живий... А ще з’явиться чарівна шкарпетожерочка Кава. Амур-мур-мур :) Вигадати цікавих створінь — половина справи. Треба їх намалювати. Але якщо шкарпеткожери – незвичні гурмани, їх і намалювати треба незвично й незвичними. Намалювати так, щоб виникло бажання роздивлятися кожного героя. Здогадуєтеся, що Ґаліні Мікліновій це вдалося?.. Персонажів і так цікаво вифантазовувати, а на ілюстраціях вони ще колоритніші. А є й мультик про любителів шкарпеток. Адже було б складно стриматися й не екранізувати таку історію! «Шкарпеткожери» — нові герої й нова історія для тих, хто вже прочитав усі казкові й не дуже книги, кого навряд чи чимось здивуєш. Що можна написати, якщо вже про все та про всіх є? Щось зовсім незвичне. Щось жахливо шкарпеткожерське!