Боги мого краю дуже люблять кров Євгенія Кужавська Віват

Київ, 1917-й рік. Сімнадцятирічна Вероніка Черняхівська із закладу для дівчат переходить у нововідкриту Другу українську гімназію, де дівчата і хлопці навчаються разом. Спіритичні сеанси, захоплення Вайлдом, викрадені картини, таємничі культи та розслідування містичних убивств у місті раптом стають частиною її життя. Тим часом червоні загони Муравйова повільно наближаються до станції Крути.

«Женя пише так, ніби ти всередині цієї історії. Гортаєш зошит із поезіями Рони Чернявської, йдеш Києвом, бачиш, як вона поспішає до клубу “Родина” на розі Золотоворітської та Володимирської, і ловиш себе на думці, що ось-ось зустрінеш Екстер. Вправно опрацьована історія України оживає в атмосфері dark academia. Я мріяла б про таку книгу у свої роки становлення й дорослішання і щаслива, що можу читати її зараз»,

— засновниця DIVOCHE.MEDIA Оксана Павленко

«Це надзвичайно красиво, естетично, захопливо і неочікувано, якщо ми говоримо про основний сюжет — і безмежно сумно, настільки, що стримати сліз неможливо, якщо говоримо про історичне тло, на якому розгортаються події»,

— Саша Павлова, Запекла книгожерка — книжкова блогерка, трукраймерка, авторка нонфікшену «Вбивчі письменники»

«Євгенія майстерно змішала миттєвості підліткового життя, київські місцини, загадкові криваві вбивства, літературну гру і буремні часи становлення Української Народної Республіки у вишуканому коктейлі dark academia. Раджу!», 

— Павло Деревʼянко, письменник