Твоє, моє і наше Різдво Віталій Дуленко, Ольга Богомаз Лабораторія

Про книжку «Твоє, моє і наше Різдво»

Що для вас Різдво?

Це бабусині пиріжки, що своїми пахощами перебивають звуки повітряної тривоги. І ліхтарик, що світить у темряві крізь кілька поколінь. Це золотава коробка зі здійсненим бажанням і просто чай у термосі, дбайливо приготований мамою. Це кіт, що сопе біля ніг, і курочки, які виходять із хліва — на волю, до світла. Це легенда про меч Єдності і видиво зі спаленням дідуха, незручна шапка з кроля і дідовий шашлик. А ще — тиха-тиха молитва Бога.

Перед вами дрібка історій, що попри тривоги і втрати, мовчання і невисловлені образи, відстані й різниці у стравах на столі, об'єднують нас у велику родину. Це оповідки про світло, яке ми несемо в собі, дитинство і дім, до якого завжди хочеться повертатися.

Можливо, серед цих сторінок захована і ваша відповідь на запитання: «Що для мене Різдво?». Тож нехай вона буде поруч — як яскравий відблиск Різдвяної зірки, що світить навіть у найтемніші дні.

Чому варто прочитати книжку «Твоє, моє і наше Різдво»?

• Це оповідання від сучасних українських авторів і авторок, що повертають до справжнього — тепла, затишку, родинної пам’яті і дрібничок, що творять свято навіть у найскладніші часи.
• Майстерне поєднання фантазії з побутом, легенд із буденністю, що створює образ Різдва, яке кожен може впізнати або ж переосмислити.
• Кожна історія — це шматочок великої мозаїки любові, пам’яті, втрати і надії.

Авторки і автори

Ольга Богомаз, Анна Грувер, Віталій Дуленко, Таня Касьян, Юлія Лаба, Софія Мокій, Кирило Половінко, Валерій Пузік, Надія Сухорукова, Марія Титаренко, Христина Шалак, Юлія Мак, Олена Пшенична, Сашко Столовий, Анастасія Левкова

Цитати:

— Та шо то ти за стіл такий накрила? Ні тобі кубаси, ні сала, ні хліба нормального, — бурмотіла Марійка. — Як то-то їсти зелене? З чим?

— Марійко, та то ж паштет з авокадо. Я тобі влітку в маленькій білій торбині передавала таке. Чи пам’ятаєш?

— А, то-то пам’ятаю. Воно таке м’яке було, нездале, я все свиням віддала, — пакуючи червону рибу з морквою, доповідала Марійка.

— Та хоч почистила? — зніяковіла Люба.

— Ей... та де там. Порізала й кинула з ябками, ще би-м я чистила то-то.

(із оповідання Юлії Мак)